Існує неосяжний простір за межами найвіддаленіших досяжностей розуму. Цей простір - це мій дім; цей простір - це я сам. І цей простір - це також любов.
Медитація
"Медитація допоможе вам знайти свої зв’язаності, послабити їх, розв’язати й позбутись."
Ми знаємо зовнішній світ відчуттів та дій, але свій внутрішній світ думок та почуттів ми знаємо дуже мало. Основною метою медитації є усвідомлення та знайомство з нашим внутрішнім життям. Кінцева мета - досягти джерела життя та свідомості.
Побічно практика медитації глибоко впливає на наш характер. Ми раби того, чого не знаємо; того, що ми знаємо - ми господарі. Яким би не був недолік чи слабкість в нас самих ми відкриваємо й розуміємо їх причини та дію, ми долаємо їх самим знанням; несвідоме розчиняється, коли воно привнесене у свідоме. Розчинення несвідомого звільняє енергію; розум відчуває себе належним чином й втихомирюється.
Коли розум спокійний, ми пізнаємо себе як чистого свідка. Ми відходимо від досвіду та того хто переживає й стоїмо осторонь в чистому усвідомленні, яке знаходиться між цими двома й поза ними. Особистість, що ґрунтується на самоідентифікації, на уяві про себе як щось: «Я це, я те», продовжується, але лише як частина об'єктивного світу. Її ототожнення зі свідком переривається. [6]
Медитація допоможе вам знайти свої зв’язаності, послабити їх, розв’язати й позбутись. Коли ви вже ні до чого не прив'язані, ви зробили свою частину роботи. Решту буде зроблено за вас.[17]
Слабкі бажання можна усунути за допомогою самоаналізу та медитації, але сильні, глибоко вкорінені повинні бути здійснені, а їх плоди, солодкі чи гіркі скуштовані.[26]
Поки ви початківець, певні формальні медитації чи молитви можуть бути корисними для вас. Але для шукача реальності існує лише одна медитація - сувора відмова давати притулок думкам. Бути вільним від думок - це і є медитація.[48]
Практика
"Мистецтво медитації - це мистецтво зміщувати фокус уваги на дедалі тонші рівні, без втрати влади на рівнях, які залишаються позаду."
Спостерігайте свої думки, як ви спостерігаєте рух на вулиці. Люди приходять та йдуть; ви відмічаєте це не реагуючи. На початку це може бути не легко, але з деякою практикою ви виявите, що ваш розум може функціонувати на багатьох рівнях одночасно, і ви можете усвідомлювати їх усі. Лише тоді, коли ви проявляєте зацікавленість до будь-якого конкретного рівня, ваша увага ловиться ним й ви затьмарюєте інші рівні. Але навіть тоді робота над затьмареними рівнями триває поза полем свідомості.
Не боріться зі своїми спогадами та думками; спробуйте лише включити у поле вашої уваги інші, більш важливі питання, наприклад «Хто я?» «Як трапилося, що я народився?» «Звідки цей Всесвіт навколо мене?», «Що реальне, а що минуще?» Ніякі спогади не будуть вам надокучати, якщо ви втратите інтерес до них, саме емоційні зв’язки увіковічують залежність.
Ви завжди шукаєте задоволення, уникаючи болю, завжди женетеся за щастям та спокоєм. Невже ви не бачите, що сам ваш пошук щастя змушує вас почувати себе нещасними? Спробуйте інший спосіб: байдужий до болю та задоволення, не просячи, ні відмовляючись, приділяйте всю свою увагу рівню, на якому «Я є» вічно присутнє. Невдовзі ви зрозумієте, що спокій та щастя притаманні самій вашій природі, а їх пошук через якісь конкретні канали лише заважає. Уникайте порушення спокою, це все.
Запитуючий: Мої думки не дозволяють мені.
Махарадж: Не звертайте уваги. Не боріться з ними. Просто нічого не робіть з ними, нехай вони будуть, якими б вони не були. Сама ваша боротьба з ними дає їм життя. Просто не звертайте уваги. Дивіться крізь них. Пам’ятайте, що потрібно пам’ятати: «Що б не трапилося - трапляється тому, що я є». Все нагадує вам, що ви є. Скористайтеся повною мірою розумінням того факту, що для того, щоб сприймати ви повинні бути. Вам не потрібно переставати думати. Просто перестаньте бути зацікавленим. Саме незацікавленість звільняє. Не чіпляйтесь, це все. Світ зроблений з кілець. Гачки повністю ваші. Зробіть прямими гачки й ніщо не зможе вас утримати. Відмовтеся від залежностей. Відмовлятися більше немає від нічого. Позбудьтесь звички прагнути наживи, шукати результатів й свобода всього Всесвіту ваша. Будьте без зусиль.[51]
Захоплений іменами та формами, які за своєю суттю є відмінні та різноманітні, ви розрізняєте, що є природним й відокремлюєте те, що є єдиним. Світ багатий різноманіттям, а ваше почуття себе чужим та наляканим пов’язане з нерозумінням. Це тіло в небезпеці, не ви.
З: Я бачу, що базова біологічна тривожність, інстинкт боротьби, приймає багато форм й спотворює мої думки та почуття. Але як виникла ця тривога?
М: Це розумовий стан, спричинений ідеєю «Я є тіло». Його можна усунути протилежною ідеєю: «Я не тіло». Обидві ідеї помилкові, але одна усуває іншу. Усвідомте, що жодні ідеї не є вашими, всі вони приходять до вас ззовні. Ви повинні продумати все для себе, стати самі об'єктом своєї медитації.
Медитація - це цілеспрямована спроба проникнути у вищі стани свідомості та зрештою вийти за її межі. Мистецтво медитації - це мистецтво зміщувати фокус уваги на дедалі тонші рівні, без втрати своєї влади на рівнях, які залишаються позаду. Певним чином це схоже на те, щоб утримувати смерть під контролем. Ви починаєте з найнижчих рівнів: соціальні обставини, звичаї та звички; фізичне оточення, поза та дихання, органи чуття, їх відчуття та сприйняття; розум, його думки та почуття; до тих пір, поки весь механізм особистості не буде схоплено й міцно утримано. Завершальний етап медитації досягається тоді, коли почуття ідентичності виходить за межі «Я є такий і такий», за межі «Я такий», за межі «Я є лише свідок», за межі «Це є», поза всіма ідеями в безособистісному особистому чистому бутті. Але ви повинні бути енергійними, коли беретеся до медитації. Це, безумовно, не часткова зайнятість Обмежте свої інтереси та діяльність лише тим, що справді потрібне вам та тим, хто залежить від вас. Заощадьте всю свою енергію та час, щоб зруйнувати стіну, яку ваш розум побудував навколо вас. Повірте, ви не пошкодуєте.
Наприкінці вашої медитації все пізнається безпосередньо, жодних доказів не потрібно. Як кожна крапля океану несе смак океану, так і кожна мить несе смак вічності. Визначення та описи займають своє місце, як корисні стимули для подальшого пошуку, але ви повинні вийти за їх межі в те, що неможливо визначити та описати, хіба що в термінах заперечення. Зрештою, навіть всеосяжність та вічність - це лише поняття, протилежні буттю в просторі та обмеженості в часі.
Реальність - це не концепція, не прояв концепції. Це не має нічого спільного з концепціями. Займіть себе своїм розумом, усуньте його спотворення та домішки. Після того, як ви відчули смак власного Я, ви відчуватимете його всюди та завжди. Тому так важливо, щоб ви прийшли до цього. Одного разу пізнавши його, ви ніколи його не втратите. Але ви повинні дати собі цю можливість через інтенсивну, навіть напружену медитацію.[81]
Я є
"Відчуття буття «Я є» - це найперше, що виникає. Запитайте себе, звідки воно приходить, або просто спокійно спостерігайте за ним."
Нісарґадатта Махарадж
(1897–1981)
Мумбаї, Індія
Проникайте глибше у відчуття «Я є», і ви знайдете. Як ви знаходите річ, яку ви загубили чи забули? Ви тримаєте це в своїй свідомості, допоки не згадаєте про неї. Відчуття буття «Я є» - це найперше, що виникає. Запитайте себе, звідки воно приходить, або просто спокійно спостерігайте за ним. Коли розум перебуває в «Я є», непорушно, ви входите в стан, який неможливо висловити, але його можна пережити. Все, що вам потрібно зробити - це пробувати знову й знову. Зрештою відчуття «Я є» завжди з вами, тільки ви додаєте до нього всілякі речі - тіло, почуття, думки, ідеї, власність і т. д. Усі ці самоідентифікації вводять в оману. Через них ви сприймаєте себе таким, яким ви не є.
З: Тоді що я?
М: Достатньо знати, чим ви не є. Вам не потрібно знати, що ви є. Поки знання означає опис у термінах вже відомого, сприйнятого чи концептуального, доти не може бути такого поняття, як самопізнання; тому що те, чим ви є неможливо описати, окрім як в термінах заперечення. Все, що ви можете сказати: «Я не це, я не те». Ви не можете сказати «Це те, чим я є». Це просто не має сенсу. Те, на що ви можете вказати як «це» або «те», не може бути вами.
Звісно, ви не можете бути «чимось». Ви не те, що сприймається та уявляється. Однак без вас не може бути ні сприйняття, ні уявлення. Ви спостерігаєте за почуттями серця, мисленням розуму, дією тіла; сам акт сприйняття показує, що ви не те, що ви сприймаєте. Чи може бути сприйняття, переживання без вас? Переживання повинне комусь «належати». Хтось повинен прийти й оголосити це як своє переживання. Без того хто переживає, переживання не є реальним. Той, хто переживає надає реальність переживанню. Переживання, котре ви не можете мати, яка його вартість для вас? [1]
Ви не приділяєте уваги самому собі. Ваш розум цілковито з речами, людьми та ідеями, ніколи з вашим «Я». Приділіть собі увагу, усвідомте власне існування. Подивіться, як ви функціонуєте, спостерігайте за мотивами та результатами своїх дій. Вивчіть в'язницю, яку ви побудували навколо себе через неуважність. Знаючи чим ви не є, ви прийдете до знання себе. Зворотний шлях до себе - через відмову та заперечення. Одне можна сказати напевно: реальне не є уявним, це не продукт розуму. Навіть почуття «Я є» не є безперервним, хоча це корисний вказівник; він показує, де шукати, але не те, що шукати. Просто добре погляньте на це. Одного разу переконавшись, що ви не можете сказати правдиво про себе нічого окрім «Я є», й що ніщо з того, на що можна вказати, не може бути вашим «Я», потреба у «Я є» відпаде - ви більше не матимете наміру висловити те, чим ви є.
Все, що вам потрібно - це позбутися тенденції давати визначення самому собі. Усі визначення стосуються лише вашого тіла та його вираження. Як тільки ця одержимість тілом мине, ви спонтанно та без зусиль повернетесь до свого природного стану. [2]
М: Чому б вам не відвернутись від переживання до того, хто переживає та не збагнути повністю важливість єдиного справжнього твердження, яке ви можете зробити: «Я є»?
З: Як це робиться?
М: Тут немає «як». Просто пам’ятайте про почуття «Я є», занурюйтесь в нього, поки ваш розум і почуття не стануть одним. Через повторювані спроби ви натрапите на правильний баланс уваги та переживання, й ваш розум буде міцно утверджений в думці-почутті «Я є». Що б ви не думали, говорили чи робили, це відчуття непорушного та люблячого буття залишатиметься вічно присутнім на тлі розуму. [16]
Коли розум тримається подалі від своїх заклопотаностей, він стає тихим. Якщо ви не порушите цю тишу і залишитеся у ній, то виявите, що вона пронизана світлом та любов’ю, яких ви ніколи не знали; й все ж ви відразу розпізнаєте це як власну природу. Переживши цей досвід, ви більше ніколи не будете тією самою людиною; непокірний розум може порушити спокій та його бачення; але воно неодмінно повернеться, якщо й далі прикладати зусилля, до того дня, коли всі окови розбиваються, омани та прив’язаності закінчуються й життя стає повністю зосередженим в тепер. [65]
М: Тримайтеся відчуття «Я є» допоки не виключите все інше. Коли таким чином розум стає повністю безмовним, він сяє новим світлом й вібрує новими знаннями. Все відбувається спонтанно, вам потрібно лише триматися за «Я є». Так само, як виходячи зі сну або зі стану екстазу, ви відчуваєте, що відпочили, але все ж не можете пояснити, чому і як ви відчуваєте себе так добре, так і при реалізації ви відчуваєте себе цілісним, довершеним, звільненим від комплексу задоволення-болю, й все ж ви не завжди в змозі пояснити, що сталося, чому і як. Ви можете висловити це лише в термінах заперечення: «Відтепер немає нічого, що було б не так». Тільки в порівнянні з минулим, ви знаєте, що ви поза ним. Інакше кажучи ви просто є собою. Не намагайтеся передати це іншим. Якщо ви можете, тоді воно не справжнє. Мовчіть й спостерігайте як воно виражає себе в дії. [69]
Тримайте «Я є» у фокусі усвідомлення, пам’ятайте, що ви є, спостерігайте за собою безперервно, і несвідоме перейде у свідоме без особливих зусиль з вашого боку. Хибні бажання й страхи, помилкові ідеї, соціальні гальмування блокують й перешкоджають його вільній взаємодії зі свідомим. Щойно вони вільно змішуються, двоє стають одним, а один стає всім. Особистість зливається зі свідком, свідок з усвідомленням, усвідомленні з чистим буттям, але ідентичність не втрачається, втрачаються лише її обмеження. Вона перетворюється й стає істинним Я, садгуру, вічним другом й провідником. Ви не можете дійти до цього через поклоніння. Жодна зовнішня діяльність не може досягти внутрішнього Я; поклоніння та молитви залишаються лише на поверхні; щоб піти глибше медитація є необхідною, прагнення вийти за межі станів сну, сновидінь та неспання. На початку спроби нерегулярні, далі вони повторюються частіше, стають регулярними, тоді безперервними та інтенсивними, допоки не здолаються всі перешкоди. [86]
[Я є Те. Бесіди з Нісарґадаттою, записані та перекладені з маратхі на англійську Морісом Фрідманом 1973, Мумбаї]
Хто я
"Завжди є почуття «Я». Бо чи заперечуєте ви своє існування? Ні. Ви кажете «Я є». Дізнайтеся, хто є."
Відданий: Якою є практика?
Махарші: Постійний пошук «я», джерела его. З'ясуйте «Хто я?» Чисте «я» – це реальність, абсолютне Буття-Усвідомлення-Блаженство. Якщо Воно забуте, виникають всі біди; коли ж людина міцно утримує його, біди не впливають на людину. [17]
В.: Хто я? Як це знайти?
М.: Запитуйте себе. Тіло (annamaya kosa)та його функції не є «я».
Проникаючи глибше, розум (manomaya kosa) та його функції - не є «я».
Наступний крок приводить нас до запитання: «Звідки виникають ці думки?» Думки спонтанні, поверхневі чи аналітичні. Вони діють в інтелекті. Тоді хто ж усвідомлює їх? Існування думок, їх ясне розуміння, та також їх дія стають очевидними для особистості. Аналіз приводить до висновку, що індивідуальність людини є тим, хто сприймає існування думок та їх послідовність. Ця індивідуальність - це его або, як кажуть, «Я». Vijnanamaya kosa (інтелект) - це лише оболонка «я», а не саме «я».
Допитуючись далі, виникають запитання: «Хто це «я»? Звідки воно приходить? «Я» не усвідомлювалося уві сні. Одночасно з його підйомом сон змінюється на сновидіння або неспання. Але зараз ми не переймаємося сновидіннями. Хто я зараз, у стані неспання? Якщо я походить зі сну, то «я» було прикрите незнанням (ignorance). Таке незнаюче «я» не може бути тим, що говорять Писання або стверджують мудрі «Я за межами сну»; «Я» повинне бути тут і тепер, те саме «Я» було весь час у сні та сновидіннях також, без якостей цих станів. Тому «я» повинне бути необмеженою основою, що лежить в основі цих трьох станів (понад anandamaya kosa). Коротко кажучи, «Я» за межами п'яти оболонок. Далі, той залишок, що маємо після відкидання всього, що не є я – це «Я», Буття-Усвідомлення-Блаженство (Sat-Chit-Ananda).
В: Як це Я може бути пізнане чи усвідомлене?
М.: Вийдіть за межі теперішньої площини відносності. Відокремлене буття (Я) виникає, щоб пізнати щось окреме від себе (не-Я). Так суб’єкт усвідомлює об’єкт. Той, хто бачить – drik, те, що бачиться – drishia.
Повинна бути єдність, що лежить в основі цих двох, котра виникає як «его». Це его має природу chit (інтелекту); achit (неживий предмет) є лише запереченням chit. Таким чином ця сутність, що лежить в основі, споріднена з суб’єктом, а не з об’єктом. Шукайте drik, поки вся drisya не зникне, drik буде ставати все тоншим і тоншим, поки не залишиться лише абсолютний drik. Такий процес називається drisya vilaya (зникнення об’єктивного світу).
Ви не усвідомлюєте себе, коли ви спите, ви усвідомлюєте себе, коли не спите; коли ви прокинулися, то кажете, що спали, але ви не знали цього в стані глибокого сну. Тому, ідея відмінності виникає з свідомістю тіла; свідомість тіла виникає в певну мить; вона має початок та кінець. Щось мусить давати їй початок. Що ж це? Це «Я»-свідомість. Хто я? Звідки я? Знайшовши це джерело, ви реалізуєте стан Абсолютної Свідомості. [53]
В.: Хто це «Я»? Це видається лише неперервністю відчуттів-вражень
М.: Світ не є зовнішнім. Враження не можуть мати зовнішнє джерело. Тому що світ може бути сприйнятий лише через свідомість. Світ не говорить, що він існує. Це ваше враження. Навіть це враження не є постійним й неперервним. У глибокому сні світ не сприймається; тому він не існує для сплячої людини. Отже, світ це наслідок его. З’ясуйте, що таке его. Віднайдення його джерела – це остаточна ціль. [53]
В.: Ми пробуємо медитувати, але прогресу в нашій медитації немає. Ми не розуміємо як це реалізувати. Чи не були б ви ласкаві допомогти нам в реалізації?
М.: Як ви медитуєте?
В.: Я починаю запитувати себе «Хто я?», усуваю тіло як не «я», дихання як не «я», розум як не «я», і я не в змозі продовжувати далі.
М.: Ну, це так далеко, наскільки сягає інтелект. Ваш спосіб є лише інтелектуальним. Дійсно, усі Писання згадують цей метод лише для того, щоб шукач пізнав Істину. На істину не можна прямо вказати. Звідси це інтелектуальний процес.
Розумієте, той, хто усуває все «не-я» не може усунути «я». Щоб сказати «я не це» або «я є те», повинно бути «я». Це «я» - це лише его або «я-думка». Після виникнення цієї «я-думки» виникають усі інші думки. Тому «я-думка» - це коренева думка. Якщо корінь витягнуто, всі інші думки одночасно викорінюються. Тому шукайте корінь «я», запитайте себе «Хто я?»; з’ясуйте його джерело. Тоді все це зникне й чисте Я (Atman) залишиться навіки.
Д.: Як це зробити?
М.: «Я» завжди там - у глибокому сні, у сновидіннях та неспанні. Той, хто уві сні - це той самий, хто зараз говорить. Завжди є почуття «Я». Бо чи заперечуєте ви своє існування? Ні. Ви кажете «я є». Дізнайтеся, хто є.
Д.: Навіть якщо так, я не розумію. Ви кажете, це хибне «я». Як усунути це хибне «я»?
М.: Вам не потрібно усувати хибне «я». Як «я» може усунути себе? Все, що вам потрібно зробити - це з’ясувати його походження та перебувати там. Ваші зусилля можуть поширюватися лише доти. Тоді, Те, що за межами подбає про себе. Ви там безпорадні. Ніякими зусиллями не досягнути його.
Д .: Якщо «Я» завжди тут і тепер, чому воно не відчувається?
М.: Це є воно. Хто каже, що воно не відчувається? Чи справжнє «Я» говорить це, чи хибне «я»? Дослідіть це. Ви з’ясуєте, що це хибне «я». Хибне «я» - це перешкода. Його потрібно усунути, щоб істинне «Я» не було прихованим. Почуття, що Я ще не усвідомлене, є перешкодою до усвідомлення. Насправді воно вже реалізоване; й нічого більше реалізовувати. Інакше реалізація буде новою; якщо вона не є присутня досі, то вона має відбутися в подальшому. Те, що народжене, також помре. Якщо реалізація не вічна, вона не варта нічого. Тому те, що ми шукаємо – це не те, що має відбуватися заново. Це лише те, що вічне, але зараз невідоме через перешкоди; це те, що ми шукаємо. Все, що нам потрібно зробити – це усунути перешкоду. Те, що вічне, не є відоме таким через незнання. Незнання - це перешкода. Подолайте це незнання і все буде добре. Незнання тотожне «я-думці». Знайдіть її джерело й воно зникне.
«Я-думка» - це як дух, котрий хоч і не відчутний, виникає одночасно з тілом, розквітає й зникає разом з ним. Тілесна свідомість - це хибне «я». Відмовтеся від цієї свідомості тіла. Це робиться шляхом пошуку джерела «я». Тіло не каже «я». Саме ви кажете: «я - тіло!» Дізнайтеся, хто це «я». В пошуку його джерела, воно зникне.
Д.: Тоді буде блаженство?
М.: Блаженство виникає й існує одночасно з Буттям-Усвідомленням. Всі аргументи, що відносяться до вічного Буття цього Блаженства, стосуються також Блаженства. Ваша природа - це Блаженство. Незнання зараз приховує це Блаженство. Усуньте незнання, щоб звільнити Балженство.
Д .: Чи не повинні ми з'ясувати остаточну реальність світу, індивіда та Бога?
М.: Це все концепції «я». Вони виникають лише після появи «я-думки». Ви думали про них у своєму глибокому сні? Ви існували в глибокому сні й той самий ви зараз говорите. Якщо вони справжні, чи не повинні вони бути уві сні також? Вони залежать лише від «я-думки». Знову ж таки чи світ каже вам: «я – світ»? Чи тіло каже: «я - тіло»? Ви кажете: «це світ», «це тіло» й т.д. Тому це лише ваші концепції. Дізнайтеся, хто ви є, й всі ваші сумніви закінчаться.
Д.: Що стає з тілом після реалізації? Воно існує чи ні? Ми бачимо реалізованих істот, що діють як інші.
М.: Немає потреби зараз задаватись цим питанням. Нехай воно буде поставлене після реалізації, якщо буде потреба. Щодо реалізованих істот, нехай вони самі дбають про себе. Чому ви переживаєте за них? Насправді після усвідомлення тіло та все інше не будуть здаватися відмінними від Я.
Д .: Будучи завжди Буттям-Усвідомленням-Блаженством, чому Бог ставить нас у труднощі? Чому Він створив нас?
М.: Чи приходить Бог і каже вам, що Він поставив вас у труднощі? Це ви так говорите. Це знову хибне «я». Якщо воно зникне, не буде кому сказати, що Бог створив те чи інше. Те, що є, навіть не говорить «я є». Бо чи виникають сумніви, що «мене немає»? Тільки в такому випадку слід нагадувати собі «я є людина». Але ніхто так не робить. З іншого боку, якщо в когось виникає сумнів, чи він є корова, чи буйвол, то він повинен нагадувати собі, що він не корова й так далі, але «я є людина». Цього ніколи не станеться. Аналогічно з власним існуванням та реалізацією. [Бесіда 197]
Рамана Махарші
(1879–1950)
Тіруваннамалай, Індія
Atma-vichara
Я-дослідження
Д .: Коли я читаю твори Шрі Бхагавана, то знаходжу, що дослідження, кажуть, є одним із способів реалізації.
М .: Так, це Vichara (Я-дослідження)
Д.: Як це робиться?
М.: Запитуючий повинен визнати існування свого «я». «Я Є» - це Реалізація. Продовжувати розгадувати таємницю до Реалізації - це вічара. Вічара та Реалізація – це те саме.
Д .: Воно невловиме. На що я повинен медитувати?
М.: Медитація вимагає об'єкта над яким потрібно медитувати, тоді як у вічарі (дослідженні) існує лише суб’єкт без об’єкта. Цим медитація відрізняється від вічари.
Д .: Чи не є Dhyana (медитація) одним із ефективних методів реалізації?
М.: Дхьяна - це концентрація на об'єкті. Вона виконує мету – триматися подалі різноманітних думок й зосередити розум на єдиній думці, яка також повинна зникнути перед реалізацією. Але реалізація - це не щось нове, що потрібно здобути. Вона вже є тут, але перекрита екраном з думок.
Всі наші спроби спрямовані на підняття цього екрана й тоді реалізація виявлена. Якщо справжньому шукачеві порадити медитувати, багато можуть піти задоволені порадою. Але хтось з них може повернутися й запитати: «Хто є я, котрий медитує над об’єктом?». Такому потрібно сказати знайти Себе (Self, істинне Я). У цьому полягає завершення. Це Вічара.
Д.: Чи буде сама вічара працювати за відсутності медитації?
М.: Вічара – це метод й мета також. «Я є» – це мета й остаточна реальність. Триматися його зусиллям – це вічара, спонтанно й природньо – це реалізація. [Бесіда 390]
[Бесіди з Раманою Махарші, записано й перекладено на англійську Munagala S. Venkataramiah 1935-1939]
